діти з інтелектуальними порушеннями
Інтелектуальні порушення – досить складна особливість перебігу розвитку дитини.
Інтелектуальні порушення в дитини залежно від інтенсивності ураження кори головного мозку можуть виявлятися різними якісними характеристиками прояву: від легкого ступеня (IQ 50–70) до помірного (IQ 35–49), тяжкого (IQ 25–49) та глибокого (IQ 24 та нижче) ступенів.
діти з інтелектуальними порушеннями глибокого ступеня мають значне відставання у формуванні психомоторних функцій: більшість дітей не може самостійно ходити і навіть сидіти, не контролюють особисті фізіологічні потреби, користуються лише окремими нестійкими звуковими комплексами, що передають емоційний стан таінформують про окремі потреби.
Для дітей з інтелектуальними порушеннями тяжкого ступеня характерним є грубе недорозвинення рухової сфери, мимовільнаувага, несформоване мовлення або на рівні беззмістовних повторень.
Характерною рисою дітей з інтелектуальними порушеннями помірного ступеня є здатність до опанування понять, що мають конкретний побутовий зміст. Мовлення таких дітей формується уповільнено: окремі слова, іноді фрази. Розуміння зверненого до них мовлення на побутовому рівні збережено. Порушена загальна моторика, що ускладнює формування навичок самообслуговування, але поступово такі навички формуються. Діти можуть оволодіти навичками спілкування, соціально-побутовими навичками, грамотою, рахунком, деякими уявленнями про навколишній світ, навчитися якомусь ремеслу.
Діти з інтелектуальними порушеннями легкого ступеня мають незначні порушення пізнавальної та емоційно-вольової сфер діяльності.За використання спеціальних (корекційних) педагогічних методів навчання більшість юнаків та дівчат на кінець шкільного навчання мало чим відрізняються за своїми психометричними показниками від своїх однолітків. За умов спеціального навчання вони зможуть отримати робітничу професію і влаштуватися на роботу. Такі люди дієздатні, тому суспільство визнає їхню спроможність відповідати за свої вчинки, успадковувати майно, брати участь у виборах тощо.
Діти із синдромом Дауна.
«Діти Сонця» – так лагідно називають хлопчиків і дівчаток із синдромом Дауна, за словами педагогів, надто чутливих, вразливих та відкритих навколишньому світу. Ці діти потребують особливої уваги та турботи з боку суспільства для створення умов повноцінного життя, зростання.
Як свідчить досвід багатьох країн світу, люди із «синдромом Дауна», стають повноцінними членами суспільства, діти можуть ходити до звичайних дошкільних закладів та шкіл, дорослі – знаходити роботу та створювати сім’ю.
«Синдром Дауна» – найбільш поширена з усіх відомих на сьогодні форма хромосомної патології.Близько 20 % тяжких форм уражень центральної нервової системи пов’язано з генетичними порушеннями.Серед цих захворювань провідне місце займає «синдром Дауна», за якого порушення інтелектуального розвитку поєднується зі своєрідною зовнішністю.
«Синдром Дауна» пов’язаний з генетичними змінами, що обумовлені наявністю в людини зайвої хромосоми.Зазвичай в кожній клітині знаходиться 46 хромосом, половину яких ми отримуємо від матері, а половину – від батька.У людини із синдромом Дауна зайвою є хромосома у 21-й парі, в результаті вона має 47 хромосом.
Незважаючи на відставання у розвитку, малюки із «синдромом Дауна»,мають потенційно сильні сторони:
- Гарне зорове сприйняття і здібності до наочного навчання, увага до деталей.
- Здатність вчитися на прикладі однолітків і дорослих, прагнення копіювати їхню поведінку.
- Здатність навчатися за індивідуальним навчальним планом та під час практичних занять.
- Мають творчі здібності.
- Досягають спортивних успіхів.
- Успішно оволодівають навичками роботи на комп’ютері для задоволення своїх потреб.
- У дітей із СД добре розвинена емоційна сфера.
Джерела:
- Трикоз С. В. Дитина з порушеннями інтелектуального розвитку / С. В. Трикоз, Г. О. Блеч. – Харків: Вид-во «Ранок», ВГ «Кенгуру», 2018. – 40 с.
- Чеботарьова О. В. Дитина із синдромом Дауна / О. В. Чеботарьова, І. В. Гладченко, А. Василенко-ван де Рей, Н. ІЛіщук. – Харків : Вид-во «Ранок», ВГ «Кенгуру», 2018. – 48 с.