Діти із порушенням опорно-руховогo апарату
Такі порушення спостерігаються у 5-7 % дітей і можуть бути вродженими чи набутими.
Серед порушень опорно-рухового апарату виділяють:
- захворювання нервової системи: дитячий церебральний параліч; поліомієліт;
- вроджені патології опорно-рухового апарату: вроджений вивих стегна, кривошия, клишоногість та інші деформації стоп; аномалії розвитку хребта (сколіоз); недорозвиток і дефекти кінцівок: аномалії розвитку пальців кисті; артрогрипоз;
- набуті захворювання та ураження опорно-рухового апарату: травматичні ушкодження спинного мозку і кінцівок; поліартрит; захворювання скелету (туберкульоз, пухлини кісток, остеомієліт); системні захворювання скелету (хондродитрофія, рахіт).
У всіх цих дітей провідним порушенням є недорозвиток, порушення або втрата рухових функцій. Домінуючим серед цих розладів є дитячий церебральний параліч (близько 90%).
Термін «дитячий церебральний параліч» об’єднує групу станів, за яких порушуються рухи й здатність контролювати положення тіла у просторі. Дитина із церебральним паралічем не може керувати своїми рухами так само, як інші діти, вона не може навчитися самостійно сидіти, стояти, говорити і ходити.
Церебральний параліч часто супроводжується різноманітними порушеннями мовлення, психіки, зору, слуху, інколи – епілептичними нападами.Це захворювання не прогресуюче, однак залишається стійкою причиною тяжкого фізичного стану дитини.
Зазвичай, діти із церебральним паралічем можуть потребувати різних видів допомоги. Спеціальне навчання та послуги можуть охоплювати фізичну терапію, окупаційну терапію та логопедичну допомогу.Фізична терапія допомагає розвивати м’язи, навчитися краще ходити, сидіти та утримувати рівновагу. Окупаційна терапія допомагає розвивати моторні функції (одягатися, їсти, писати, виконувати повсякденні дії). Логопедичні послуги допомагають розвивати комунікаційні навички, коригувати порушену вимову (що пов’язано зі слабкими м’язами язика та гортані).
Для успішного розвитку дитини з церебральним паралічем, особливо в ранньому віці, їй потрібна допомога батьків.
- Налагодьте емоційний контакт з дитиною.
- Розмовляйте з малюком спокійним голосом.
- Грайтеся з малюком, добираючи яскраві іграшки за віком.
- Дотримуйтесь чіткого розпорядку дня.
- Спілкуйтеся з дитиною, співайте колискові, усміхайтесь до неї.
- Створіть для дитини предметно-розвивальне середовище (килимок з іграшками, де дитина може повзати, гратися, розвивати моторику тощо).
- Виконуйте з нею лікувальну гімнастику, робіть різні види масажу після рекомендацій та інструктажу фахівців.
- Гуляйте з дитиною на свіжому повітрі, активізуючи мовленнєве спілкування та спрямовуйте увагу дитини на сприйняття навколишнього світу.
Не допускайте, щоб такий важливий етап розвитку (від народження до 1 року) звівся до сидіння або лежання дитини у ліжечку або на дивані і забавляння брязкальцями.Це обмежить її розвиток в усіх сферах!
Джерела:
- Колупаєва А. А.Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання. Видання доповнене та перероблене: наук.-метод. посіб. / А.А. Колупаєва, Л.О. Савчук, К.: Видавнича група «АТОПОЛ», 2011. – 274 с.
- Чеботарьова О. В. Дитина із церебральним паралічем / О .В. Чеботарьова, Л. В. Коваль, Е. А. Данілавічютє. – Харків : Вид-во «Ранок», ВГ «Кенгуру», 2018. – 40 с.